Я народжена жити на небі,
Тихим шелестом крила згортати,
І лиш іноді, лиш по потребі,
До людей із небес опускатись.
Я народжена жити у тіні,
І чиюсь чисту душу плекати,
І від помислів злих і мотивів
Чистоту її оберігати.
А я ж маю літати у хмарах,
Я ж баланс дарувати повинна.
Бачиш, ангели – всі вже по парах,
А у мене – обламані крила.
Бачиш, я уже смертна між вами,
Мені пити і дихати треба…
Десь далеко там, поміж зірками
Посміхаються ангели з неба.
Тихо падає пір’я додолу,
І болять переламані крила.
Може хтось мені скаже: у чому
Я отак перед Ним провинилась?
11.07.2012 р.
́́́́́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349731
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2012
автор: Альбіна Кузів