Мені нема куди летіти і спішити,
Нам обірвали крила захудалі вітряки.
Байдуже вже, як хтось старався розсмішити,
Руками з неба ледь не знявши всі зірки.
Мені нема куди, навіщо і для чого
Писать листи і надсилати телеграм.
Життя схилялось тільки до одного:
Що рана по душі затягується в шрам.
Шодень, щоніч і щохвилинність
По асимптотах відміряє крок.
Мене лякає плинність і мінливість,
Мовчання. Ненатиснений курок.
Вони летять, хвилини стоголосі,
Стрибають вирієм складних кардіограм.
Моє життя лиш до того й звелося -
Що рана по душі затягується в шрам
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349565
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Юлія Солнцева