Я пам"ятаю все,-
як зорі нам світили ввишині,
по-змовницьки підморгуючи зрідка,
і як шептав на вушко ти мені:
"Люблю тебе!
Люблю,моя лебідко!.."
І завмирало все навколо враз,
лиш серця музика звучала...
Не зчулися,як прогайнув цей час...
Враз струни твого серця обірвала
жорстока і підступна лиха смерть,
й навік тебе од мене одірвала...
...А я живу...
Ніхто не пояснить,-
навіщо?,і для чого?,і для кого?..
Якби хто знав,як серденько болить,
коли не залишилося нічого
окрім жалю і зір,що ввишині
все світять так,як і тоді світили.
По-змовницьки підморгують мені:
"Живи і пам"ятай,
як ти його любила!"-
Я пам"ятаю!
Цього не ти не зітреш,
не вирвиш з серця,не забудеш...
Лише тихенько іноді замреш,
як серденько заб"ється
ніжно в грудях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349402
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: mura