Ти знаєш, я чомусь не вмію жити
Як заплановано сучасними людьми.
Так хочеться просте добро творити,
А не коритися й по течії пливти.
У кожного тепер пріоритети,
Всі прагнуть розкоші й кар’єрної краси.
Ми вправно в’яжемо гнучкі тенета,
У них же в’язнемо з благаннями: «Пусти!»
З малих навчаємось любити грішне,
Згубивши правду і повагу простоти,
І ось тобі квиток в життя потішне,
Ти справді втратив віру назавжди.
Та варто деколи спинитись,
Зміни буденність на гармонію в душі.
Рутина квітне, може все змінитись,
Не будь пристосуванцем!
Не будь же ворогом собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349110
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: Інна Пінна