ТИ зрадив мене, як Іуда зрадив Ісуса. Поцілувавши, обеззброїв і вказав людям на мене. А люди злі. Це була зрада століття, тисячоліття...
Наш час. Газетні публікації. У заголовках світиться твоя "голівудська посмішка". ВОНА знає про це??? Та....яка різниця?! Квіти викинуто, і вони потроу гниють у смітнику. Кінець. Слово виписане великими рівними літерами. Це фатум чи доля?
Віра? Та хіба ти знаєш, що таке віра?! Твої грязні обряди не мають до святого ніякого відоншення.
Мій Майстре! До кінця не зрозумілий, вільний від Бога, Майстре! Чи гідна я бути твоєю Маргаритою? У мене прості, звичні релігійні канони. У тебе ж замість канонів гидке болото, що поволі сповзає по білосніжномі одязі.
Цього не було. І ніколи не буде.
Наша ера. Рік Божий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348949
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2012
автор: Просто банальна***