Єдина малесенька свічка
Прорізує темряву ночі.
То, певне, така дика звичка,
Що всі нарікають на порчу.
Невігластво ріже свідомість.
Від віри біжить марновір’я.
Голодному ж їсти натомість
Ніхто не подасть – божевілля…
За що ж нас судитимуть, люди?
За форму, чи, може, за сутність?
Тож хай у душі завжди буде
Христа всеблаженна присутність.
11.04.07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348824
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2012
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)