Нічна пустота сумні закрива повіки
І дощ зупинився, пройшовши лиш пару метрів...
Снодійне, коньяк, сигарети і гострі крики.
Душа ще жива - а тілу кортить померти...
Під стукіт годин вважаю себе поетом -
Пишу, поки вистачить чорного ямбу в ручці.
Ангіна стискає горло - тугим корсетом,
Допивши останні краплі - з лимоном - в кружці.
Я звикнув, що гордий і що не навчивсь просити,
Та все ж прошепчу - до бога - у свій потертий
Старий телефон: "Залиш і мені пожити..."
Душа ще жива - а тілу кортить померти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348804
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.07.2012
автор: Юра Васюта