Одинаки-романтики
По своїх закутках
Їм не потрібні практики
Щоб порпатись в думках
Бо ж вистарчає своїх
По вінця та з лихвою
Не стерти й не розповісти
Хто б знав їхні світи
Одинаки-романтики
З роялем чи пером
Віднайдуть рідний такт таки
Щоб серце ожило
У світі не гуманнім цім
Біль й радість на вагах
Не варто поринати в нім
Й себе стирати в прах
Романтики-одинаки
А хто ж ви все ж таки ?
Загублені розгублені
Чи може навпаки ?
Оті одні ще чуючі
Сердець не рівні стуки
І з дня у день плюндруючи
Провалля грізні звуки
Романтики-одинаки
Думкам не стерти совість
Куди ведуть , несуть роки ?
Й по тому , що натомість ?
Це не важливо коли є
Душі спокій і серця
А ще коли є те одне
Яке тобі озветься
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348620
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Андре Ільєн*