Як криголам, невпинно йду до цілі,
Хоч зустрічаю безліч перешкод,
Та рухаюся впевнено й уміло,
Щоразу уникаючи негод.
Мов айсбергів крихких безмежжя в морі,
Мов кригою покритий океан,
Життя поразок повне, бід і горя,
І незагоєних серцевих ран.
Хтось не здолає крижані гіганти,
Розбившись, швидко враз піде на дно,
А інші, наче дужії атланти,
Сплетуть з ниток життя веретеном.
Ти думав, можна тільки народитись
Вершителем історії країн,
Чи мультимільйонером грошовитим?
Ламав в житті з них кожен купу стін.
Коли не бачиш більше сенсу жити,
Коли безвихідь - твій найкращий друг,
Ти в змозі сам себе "з нуля" створити,
Лише не опускай ніколи рук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348464
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Олександр Обрій