Я завжди думаю про те,
Що буде з нами там, опісля,
Куди ми врешті попадем,
Куди скерує нас убивця…
Я часто думаю, хто я,
На цій землі я лиш частинка,
Я намагаюся діла,
Я лиш хорошії чинити…
Я врешті думаю, хто ти,
Був на шляху моєму вічнім,
І що тоді мені відкрив,
Чи рай, чи пекло, чи щось інше?
Я врешті забуваю біль,
Дивлюся в небо так тривожно,
В моєму небі ти згорів,
А воскреснуть вже не зможеш…
Я часто закриваю очі,
І мрію не відкрити їх,
Але як я цього не хочу,
Це принесе лиш тільки біль.
Так часто замовкає серце,
І здається все, кінець,
Але ж я все живу, я не мертва,
Я маю йти, нести вінець.
А коли я все здобуду,
Настане мій час,
Засумують за мною люди,
Тоді мене ти зустрічай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347947
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2012
автор: Біллі Джин