Розкриває обійми зіркам,
Пишногруда матусенька-ніч.
Залишає казки діточкам
Доторкнувшись легенько облич.
- Чом не спиш, синьоокий малюк?
Не рахуєш вісні зірочок?
- Хочу теплих матусиних рук,
Щоб зігріли замерзлий бочок.
- Замість неньки тебе обійму,
Підстелю ніби ковдру - хмарки.
Але сниться, лиш мама, йому
Її голос, як вітер легкий.
Заблукала рідненька, між зір.
Кожну ніч зазирнути спішить,
Як шепоче синочок «Повір,
Пам’ятаю тебе - кожну мить».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347728
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2012
автор: Любов Чернуха