Так хотіла сьогодні побачення,
Вірила..
Не завадять ні терні, ні темрява.
Прямо в серці пункту призначення,
Висоту моста кроком міряла.
За годину, чи дві безкінечності,
Вже хмільна…
Від усмішок, оскалу, питань.
Де набратись терпіння і ґречності,
Це для сильних жінок, а вона..
Розчинитися мріє у зрілості,
Як туман..
Там не видно, що далі за ним.
Наступає на пульс своїй гідності,
Щоб знайти.., але знову і знову сама..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347520
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2012
автор: Любов Чернуха