Набридло писати вірші лиш синім чорнилом,
Ламати світогляд і, вимкнувши світло, іти на звук.
Хлопчику-генію, хай що там тобі наснилось,
Став виразнішим погляд і чіткішими лінії рук.
І безглуздо боятись збирати світла з лампадок,
Або забути про час і чекати осені.
Тільки, хлопчику-страднику, скільки разів ти падав,
Скільки любові ногами витоптав босими.
Найпотворніша рима ляже на тло незриме,
А найважче з мовчань у небі застигне зорями.
Пробач мені, друже мій, хлопчику-пілігриме,
То пил із лампадок не дав тобі стати прозорим.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347484
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2012
автор: ІлюзіЯ