Ходить серпень ногами босими
По укритій росою стерні,
Світанково видзвонює косами
Обжинкові співає пісні
Лиш йому зрозумілими знаками
Мітить в лузі зелені стіжки.
Вишива чорнобривцями й маками
Ткані сонцем ясним рушники.
Перевеслом пов"язує райдуги,
Роздає урожай про запас,
І незвіданим спокоєм радує
У медовий, свят"яблучний Спас.
І останніми днями млосними,
Що ще ніжаться у теплі,
Йде до вересня, йде до осені
По щасливій і щедрій землі.
L’août arrive, et ses pieds nus qui raisonnent
Sur la terre où pleuvent les moissons,
Les matins de rosée au loin qui claironnent,
Les moissons éclatent dans les chansons,
L’août qui signe de sa main si tremblotante
Les blés verts dans les vastes vallées,
L’août qui saigne (coquelicots, fleurs ardentes
Et la terre du soleil est perlée) !
Vois : la paille, l’arc-en-ciel y serpente,
Les moissons dorées tournent rond,
Vois : la calme Assomption qui te chante
Dans les pommes chues et le miel si bon.
C’est l’été qui va s’achever en douce,
C’est l’éclat troublant de la chaleur
Que le temps sans clémence nous pousse
Vers l’automne si riche tremblant de pleurs.
Переклад Д.Чистяка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347446
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2012
автор: alfa