як скиглять зорі зимним звуком світла!
я на одинці з ними… і бува - на «ти»,
минання наше не в розвіяності вітром,
а в недосяжності непройдених шляхів.
як лиє воду срібну в вікна блідолиций!
насмішкуватий, з ріжками, такий старий…
долає шлях молочний часу колісниця,
старі колеса мелять міхи лЮдських мрій.
суттєвості буття ти знаєш тимчасовіть,
навчи мене сягнути – ЩО НЕ Є?
бо кажуть, що вмирають не з любові…
…але ж без неї і життя не настає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347228
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2012
автор: Лана Сянська