Буря

Вже  небо  синє  над  Азовом,

Співає  вітром  і  гуде,

І  море  хвилями,  на  берег,

Шумить  і  стогне,  і  реве.

 

Здіймає  хвилі  вверх,  у  небо,

І  пінить  бурею,  п’янить,

Біжать  назустріч  хвилі  й  небо,

І  море  синє  аж  кипить.

 

Вода  наповнюється  вітром,

Все  б’є  об  берег,  шелестить.

Сама  ж  прекрасна  і  велична,

І  найніжніша  від  усіх.

 

Море  запалюється  вітром,

Віддає  хвилею  тепло,

Саме  яскраве  і  величне,

Летить  в  обійми  і  шумить.

 

Людина  в  морі,  мов  дитина,

У  ріднім  лоні  і  теплі,

І  сповивається  і  мріє,

І  ніжно  пеститься  в  воді.

 

Ніхто  не  скаже,  що  це  море,

Далеке,  грубе  і  чуже,

Воно  буває,  правда,  різним,

Холодним  й  теплим,  як  коли.

 

Це  море  вміє  всіх  любити,

Гойдати  хвилями  й  теплом,

Стрічати  всіх  і  проводжати,

Берегти  Віру  і  Добро.

 

Великий  берег  понад  морем,

Безкрайній  обрій  синіви,

І  чайки  в  небі  величаво,

Радіють  людям  і  землі.

 

Біліє  парус  в  синім  морі,

Десь  там  підсвічений  зірками,

Що  відбиваються  у  морі  –

Єднання  вітру  і  води.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347081
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: Ю.Вороньківський