Вогонь погас, багаття відгоріло,
Лиш попіл вітер носить по землі.
Пройшла весна і літо відшуміло,
Збираються у вирій журавлі.
Моє життя, неначе пори року,
Зваблива осінь в очі загляда.
Душа бунтує і шаленні кроки
Вчинити здатна, бо ще молода.
Ще стільки сили і такі бажання,
Бентежать серце, збуджуючи кров.
Душа бажає впитися коханням,
І заблукати в зелені дібров.
Стрічати ранки на п’янких покосах,
Вдивляючись у небо горілиць,
Як гаснуть зорі, скупані у росах,
Удосвітку, під спалахи зірниць.
В обіймах божеволіти і втому
Відчути тілом, як солодкий гріх.
Окриленим вертатися додому
Кохання розпаливши оберіг.
01.08.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2012
автор: Мирослав Вересюк