В моЇх очах
дзеркалить Сонце захід.
Й по озеру
"мурашками" рябИть
від тихої закоханості
Вітру.
Лиш мить
і я вже ТАМ,
де твій Дніпро
приймає в себе Сонце
тАкож...
Кургани віковічні
важать
так багато,
що зрушити їх час
не під силу людям...
То хай так
і надалі буде...
І мої очі
хай дзеркалять
тоді уже
твої Сонця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346774
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: LaLoba