В дивнім косомосі мого Дитинства
Мені сонце запалює Мама!
Літають бджоли, немов супутники,
По орбіті планет-жоржин.
Заплітають сузір'я соняхи
На Галактику, мов на тин.
Які ж мені істини всі доступні!
Який цей Всесвіт мені чудний!
А ось і Мама в червоній сукні,
І шовкові сутінки спадають на плечі їй.
Задмухує сонце. Ми разом ідемо до хати.
Вона місяць ввімкне мені у вікні;
Поцілує в чоло, аби до ранку спокійно спати...
І до півн́очі співає мені пісні.
Я тих снів всі слова пам'ятаю!
"Спи спокійно, моє дитя!", -
Тепер пам'ять мені наспівує. От послухаю - і засинаю.
Вранці Мама запалить сонце. Я усміхнуся... -
... і так щодня!
26.01.12 18.43
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346725
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Аліна Шевчук