І було колись

18  сiчня  2010  о  23:25  

     І  зустрівся  учень  з  вчителем,  і  вчитель  спитав  чи  учень  готовий,  а  учень  відповів,  що  ціна  надто  висока  і  що  існувати  без  життя  йому  вже  не  охота,  але  вчитель  знову  спокусив  учня  свого  Тайною  своєю  і  знайомством  одним,  адже  кумиром  учня  його  був  Фауст,  давній  друг  учителя  того,  а  ім’я  учителя  було  Ніколя  Фламель.
     І  знову  спокусився  учень  і  знову  був  без  Кохання,  бо  така  ціна  його,  бо  слабке  місце  його,  бо  так  любити  як  він  ніхто  не  може,  бо  любив  він  всією  душею  своєю  і  всім  тілом  своїм,  а  так  бавився  серцями  і  був  великим  розпусником  хоч  потім  покаявся  і  мав  спробу  самогубства,  бо  не  хотів  собі  пробачати,  але  жага  до  Істини  тримала  його  і  ангел  надто  міцно  оберігав  його  і  він  вмів  спілкуватись  з  ангелом,  чого  не  міг  вчитель  його.  І  не  знав  того  вчитель,  бо  учень  не  вірив  вчителеві  своєму,  але  любив  його  за  розум  його  і  за  обіцянки  його  хоч  ціна  велика  і  страшна  була,  але  вибору  не  було,  бо  то  так  є  на  землі.  І  зустрівся  він  з  Фаустом  і  висміяв  Фауст  його,  бо  він,  учень,  знав  і  міг  те,  чого  вчитель  не  міг,  бо  мав  більше  серце,  ніж  вчитель  його  і  юнак  в  гніві  викликав  на  дуель  вчителя  свого  і  перевершив  його  у  вісім  помахів  палички  своєї,  а  тоді  зламав  свою  паличку  і  зробив  те  про  що  вчитель  мріяв,  але  не  міг  -  тримати  магію  в  руках  своїх,  а  не  в  паличці.
     І  вчитель  благословив  учня  свого,  і  прощення  просив,  але  перемога  пробудила  гордість  його  і  не  пробачив  він,  і  тим  став  злим  і  могутнім  та  відштовхнув  Кохання,  бо  тепер  насолода  потіх  була  йому  любіша,  ніж  одна  дівчина,яку  любив.  І  любив  він  і  був  люблячий  багатьма  та  відштовхнув  він  багатьох,  розбивши  серця  їхні  і  цим  спотворив  себе.
       Та  все  таки  віра  сильніша  за  все,  що  є  тут  на  землі,  бо  він  удруге  покаявся  і  пробачив  учителя  свого,  і  вернувся  ангел  до  нього,  але  вже  не  чув  він  його,  бо  така  воля  була.  
       І  став  він  ідеалом.  Так  і  не  випивши  еліксиру  і  так  і  не  вбивши  немовляти  заради  Каменя  проклятого,  бо  знав,  що  смерть  чужа  не  варта  безсмертя  свого.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346584
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Lord Black Jack