Політ у сні і наяву,
Єдина мить – твори.
Мабуть це сниться і мені
Життя моє земне.
Несеться думка і пливе,
І в небі, й на землі,
І знов збувається все те,
Про що ти мрієш.
Проходить день, а жити час,
Сьогодні, не колись.
Тече ріка життя, твоя,
Минають і літа.
Приносить щастя, доброту,
І спокій у серця,
Приходить творчості пора,
Спокійна, наяву.
Як все красиво навкруги,
стає й живе.
Приносить погляд в глибину,
століть і рубежів.
Мереживо знання п’янить,
і сповіщає.
Бентежить душу знов твою,
І думка вже творить.
І жити будемо в віках,
бажання є душі,
Творити долю на землі,
і сповідь для душі.
Приходить день, приходить час,
бере життя своє,
Та молодіє знов душа,
бо серце ще горить.
Творить життя людське,
земне, і радість настає,
Сьогодні знову й наяву,
проходить мить.
Ти збережи вогонь душі,
і почуття свої,
прийдешнім спогад залиши
про полумя душі.
Що вміє жити й берегти,
життя земне,
Цінити час і рід людський,
І звернення в душі.
Бажання часу все змінить,
приходить знов,
Творіння рук людських,
красу, змінити наяву.
І з покоління, із століть,
пливе життя й творить,
І розливається душа,
думками навкруги.
Бажання часу є творить,
природі і землі,
Політ уві сні і наяву –
єдина мить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346546
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2012
автор: Ю.Вороньківський