сидиш
скромненько
у куточку –
на по́кутті:
сміються очки…
бро́вки, як шнурочки…
такий… возне́сений!
такий коханий,
недорівня́ний –
ні з ким недорівня́ний у житті!
такий
поблажливо красивий –
божок спесивий.
а я перед тобою:
не на кри́лах,
не на колінах,
не ни́цьма навіть –
на одкритих ранах!
нажи́во-рваних,
незажива́них,
неви́гойних –
НЕ!співчува́них…
сидиш на покутті:
такий ласка́вий,
такий лукавий,
премно́голи́кий…
према́рносла́вий…
кумирцю мій!
мій любий ідоло́ньку…
одкрий долоньку –
візьми, зімни
і викинь додоло́ньку
мою душо́ньку…
а я!..
понад твоєю головою –
довершеністю пихи і краси –
проз вишиті журбою обруси,
проз сльо-зи,
дивлюся у куточок:
там колись висі́ли
намо́лені домашні образи́ –
й леле́чу!
до порожнечі:
- ...помилуй і спаси…
25.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346184
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2012
автор: Валя Савелюк