Макарони впали на стілець.
Трагічно, друзі. Дуже сумно.
Вечері – basta, це кінець,
І муза від журби заснула.
Моя лапша пішла з життя…
Дарма, що «вищого гатунку».
Тепер вона - лише сміття,
У це не вірить тільки шлунок.
Він кличе любу вермішель:
-Вставай, ти не могла померти!
Ти на стільці вже цілий день,
Але я хочу, хочу жерти!!!
Півміліметру до мети,
Вже макарони на виделці,
Хотів до рота піднести,
Але не витримало серце…
І руки раптом затряслись...
Виделки геть! Ножі! Тарілки!
До біса кляту вермішель!
Пішов на кухню гризти грінку.
P.S. Все, що впало, але лежало менше 5 секунд - офіційно не падало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345690
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 23.06.2012
автор: Олександр Ткачинський