***

Догора  смолоскип  від  Невдахи  -  вогню,
Що  придумав  страшну  собі  казку:
Наче  ніжне  "люблю"  поховали  в  ріллю
І  розпяли  на  хрест  вічну  Ласку.
Наче  снігу  нема  і  палка  чистота
Відгоріла  листочками  клена.
А  Вона?  Що,  Вона?  О,  свята  простота  !
Лише  плаче,  душа  ж  -  не  казенна...
Що  було,  не  було,  за  дощами  пішло,
Схлипом  вітру  в  бездонних  калюжах.
Що  було  -  те  було.  Зазирнуло  в  вікно
Й  перевеслом  гайнуло  -  не  тужить!
...Відгоріло.  До  тла...Та  ж  бувають  дива  -
Притиха.  Мерехтить.  І  ...  не  гасне.
Його  в  руки  не  взять.  І  спокою  нема.
І  нікому,  Воно,  не  підвласне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345572
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2012
автор: Igyana