Стискаючи шматок паперу
У закровавленій руці,
Шукаю тут свою галеру
Як мертвий світло у кінці...
Десь розбиваються краплини
Дощу, об камень на землі,
Десь крик народження дитини,
Що поштовх дасть новій війні...
Збиваючи до крові руки
В протест нікчемності життя,
Не слухаючи серця стуки
Впаду в агоніях і я...
Лише початок ідеальний
А далі хто як нагадав
До божевілля світ банальний
Хто ж кольори його забрав?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345298
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2012
автор: Metrolog