І все ж … це не простуда .

За  холодом    вітрів  --  холод  від  слів,
Безбарвний  морозець  без  почуттів.
Мов  голками  проколоті  серця,
Бездушність  б*є  "по  нирках"  без  кінця.
Сльозливість  і  сопливість  як  симптом,
В  очах  немає  відблиску  півтон,
І  ця  "хвороба"  розриває  груди...
Шкода  ,  що  це  любов  ,а  не  простуда.
Комусь  кричала,хоч  була  й  сама,
Розриви  зв*язок    --  голосу  нема,
Не  бачу  й  тіні  власної  персони,
Мені  набрид  цей    шум  і  домофони...
Коли  проходжу  поруч,оглядааюсь,
Мені,  ніби,  не  важко  :  я  справляюсь,
Між  тисячами  лиць  десь  ходиш  ти,
Ти  майже  ціль,шматочок  від  мети.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345287
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2012
автор: Божена Гетьманчук