Ти забудеш мене лиш тоді,
коли сонце не зможе сіяти,
коли серце не зможе співати,
а душа буде тільки мовчати...
Ми з тобою неначе вогні,
що горять задля перестороги:
не ступайте туди, не ідіть -
там немає дороги!
Ти не зможеш забути мене -
я горю в тебе перед очима.
Ти прикутий до мене увесь,
мов до мами маленький хлопчина.
Ти спитаєш: Чому? Відвернусь!
А я скажу: А ти лиш попробуй!
Не закрити ж бо очі на те,
що давало тобі свободу.
А свободу давала любов,
бо вона тебе окрилила...
Тому ти не забудеш мене,
бо в мені живі твої крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345087
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2012
автор: Христина2