Прошу усіх, хто тут зі мною,
Ще топче землю, білий світ,
Ви подивіться, що із вами,
Зробила зграя, сміх і гріх.
Ви ж вільні люди, добрі, сильні,
А як живете, уві сні,
Нема ні щасті, долі й сили,
Ще трохи жити на землі.
Кому потрібна цяя милість,
Для тебе, жити уві сні,
Чекати кращого, і вірить,
Що будеш жити, ще й і ти.
Кому потрібне цеє свято,
Багатих, бідних та дурних,
Твоє життя забрали в рабство,
А ти всім віриш, і мовчиш.
Яким же треба тобі бути,
Щоб вірить всім, а не собі,
Твоє життя забрали злидні,
Але ж воно твоє, повір.
Сміються всі, які ми дурні,
Живем в ілюзії, ві сні,
І ждем ми зранку, і до ночі,
Що буде краще ніж колись.
А ти живи, бо жити треба,
На зло усьому, і в душі,
Ти бережи вогонь надії,
Що будем жити, я і ти.
У вільній, нашій Україні,
Веселій, ніжній і чудній,
Де люди думають і вірять,
Що все збувається в житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345056
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2012
автор: Ю.Вороньківський