Полола тітка буряки –
шкребла сапою…
Тяглися змолоду рядки –
була рабою…
Співала й плакала.
Всього було доволі.
Колгосп (чи як там ще його?)
щодня неволив.
Стьобала доля…
Щем дощем за чоловіком.
А їй стрічатися іще
з пенсійним віком…
Якось в лікарні кілька діб
гляділа матір.
За те дотації на хліб
лишив бухгалтер.
Могла в заяві попросить
людців лукавих…
Та краще вже поголосить
між буряками.
Не варто клопоти усі
нести в правління…
Ще можна жити у селі.
Було б терпіння.
Раділа: "Хтось поздоровляв
із ювілеєм.
А ще "Козачку" замовляв
в Лубнях для мене".
Казала: "Сердитись дарма.
Звідкіль їм знати,
про те, що радіо не гра
у мене в хаті"…
Тяжка хвороба до села
прилипла дуже.
В могилу півсела звела
б а й д у ж і с т ь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344981
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА