Чому мене так сором охопив,
Сердечна паніка в пульсації життєвій?
Тебе напевно щиро полюбив,
Проте характер тут потрібен того лева
Аби слова жадані промовлять,
Аби тремтіння уст ніколи не спинялось,
Проте думки зрадливо тільки сплять,
Язик сплітається в кумок собі лукаво.
А ти ідеш... Я знову мов не свій,
Гарчу на себе, наче навісний лукавий.
Люблю тебе все більше... Я німий...
Бракує у коханні повсякчас відваги...
19.06.2012 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2012
автор: Андрій Яремко-Ярий