Не рахуй, ти відстань до зірок.
Ти цілуй її усмішку!
І даруй букет квіток.
Ти шукай до серця стежку
Розкажи мені ти друже,
Як дорогу віднайти?
Хочеться пізнати дуже
Чарівні її світи.
Крізь орбіти і планети,
У веселці кольорах
Наче аверс у монети,
Всесвіт у твоїх очах
Ти в своєму розберися.
Розрахуй удари серця
Кілька раз ти помилися
Так болюче попечися
І рукою доторкнися.
До травинки, до стежинки,
Порахуй дощу краплинки
Траєкторію сніжинки.
Ти уже й сама не знаєш
Ненавидиш чи кохаєш
Знов у цифри поринаєш
І за чимось так скучаєш
Усміхнися ніжно зорям
Знаєш відстань вже до них
Все вимірюється в мріях
Ти для мене одна з них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344744
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2012
автор: Роман Українець