Тихо ступнями стаєш на крихке скло,
тихо плачеш ти, употай від всіх.
Людям скажеш, що нічого у вас не було
й ударить у серце чийсь зрадливий сміх.
Але поки танцюй, кружляй несамовито,
здіймайся вверх і падай сміючись.
Кохання твоє, ще покищо не вбито,
сказала доля, життям, все, граючить.
Нехай всі рухи будуть рвані,
нехай в думках наступить параліч,
а ти, цей танець, присвяти коханій,
з якою по житті, ти йшов пліч-о-пліч.
Останні ноти вже звучать сьогодні,
і ти безсили, падаєш на стіл.
Вона не бачила, як ти на передодні
очима їй сказати щось хотів.
Задиханий і загнаний звірюка,
в очах твоїх видніється лиш біль.
Кохання не взаємне - то є мука,
а танець - це приправа, просто сіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344563
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: АЙВЕНГО