Ідуть дощі.
Накрапують сонети,
а зрІдка –
білих віршів перелив…
Закохані в самотність
як поети,
змивають спеку
променями злив.
Скоринку-ґрунт
напоюють собою.
О, як же спрагло
дзвоник пророста!
І там, де жовті
очі звіробою,
і там, де маком
вкрилися жита.
Червнева ніч.
Півонія зоріє,
мов БІЛИЙ Ангел...
Думаю про Вас -
по краплі,
небом,
сонячно
лелію…
Дощить -
на звуки,
пахощі,
слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2012
автор: Окрилена