Не випита любов іще до денця
Коли в твоїй руці моя рука –
Нам доля стелить сонячне ряденце
І зігріває… вже не обпіка.
У молодості пристрасть загостила,
Уже не шаленієм, як колись…
В любові з віком лиш зміцніли крила,
Щоб ми над суєтою піднялись.
Щоб зберегли те ніжне сокровенне
Оте найлюдяніше почуття,
Оте блаженне і благословенне,
Що жить дає й продовжує життя.
Мій друже, мій пораднику, мій брате,
Моя любове, правдонько моя,
Молитва й сповідь, як тебе назвати?..
А я для тебе? Хто для тебе я?
Я часто заглядаю тобі в очі,
Бо очі – то є дзеркало душі.
Вуста мовчать – душа моя тріпоче
І вилива любов свою в вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2012
автор: Олена Бондар (Бондаренко)