невігласе!
ти взявся за живе,
не поховавши в серці мертвого!
хочеш вливати молоде вино
в міхи зотлілі?
так чинять люди зла.
бо,
намагаючись ввіпхнути
усопшу тінь
у храм живої плоті,
ти душу поневолюєш людську,
щоб оселити мертвого свого!
чи відаєш, що чиниш?
чи знаєш ти,
що це брудна магічна дія –
підселе́нство!
це все одно,
як ніби ти живого,
який тобі ні в чім не завинив,
закопуєш живцем в чужу могилу.
якщо не маєш мудрості і знань,
щоб душу вмерлого
(чи недолюблено – недозабутого…)
з любові – одпустити,
то сядь у темряві свого підпілля,
вчепившись у невільника свого,
невидимого і нещасного,
й сиди:
ані себе, ані його
не одпускаючи
до Світла…
дізнайся!
так чинять – люди зла
а ти –
так не чини…
очистись перед таїнством любові,
як перед сповіддю –
і причастишся Світлом,
і наречену
Світлом причастиш…
омийся серцем!
і слізьми –
бо так струмки
весною омивають землю
од всякого непо́трібу минулого
і снігу,
що вчасно не розтанув…
15.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344152
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Валя Савелюк