До кіоску‚ де склотару
Можна здать за копійки‚
Пре якийсь нетяга торбу‚
Де на дні дзвенять пляшки.
На стільці приймальник: пика‚
Шия‚ а на ній ланцюг.
– Отуди складай‚ – киває.
– Носить всяких волоцюг...
Та дивись не переплутай!
Потихеньку – не горить.
Сіромаха ставить торбу.
Затинається й тремтить,
Певно з доброго похмілля:
– Пиво... пиво... це сюди;
„Руська” – це у другий ящик‚–
Не накликать би біди!
– Ві... ві... віскі. Боже милий! –
Сіромаха аж закляк.
– А скажіть мені: з-під віскі
Пляшку приймете‚ чи як?
Молодик жує жувачку
(Як йому набридло все!):
– Ні‚ нема під віскі тари.
Прошу вибачення‚ сер!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344144
Рубрика: Гумореска
дата надходження 15.06.2012
автор: Олексій Ганзенко