Вже на левадах срібно дзвонять коси,
Пахтить довкіл прив"ялена трава.
Цибатий бусел в дзьобі воду носить,
Та бусликів маленьких напува.
А ті кумедно крилами лопочуть
І нетерпляче скачуть у гнізді.
По всьому видно - теж злетіти хочуть,
От тільки крила надто молоді!
Отож батьки й стараються нівроку:
То їстоньки, то питоньки несуть,
А на вербі стривожені сороки
Кота старого стрекотом пасуть!
Шуліка висне ген, у піднебессі,
Пантруючи на здобич з висоти,
Аж каченята на ставковім плесі
Лякливо запливли в очерети...
Хлюпочеться струмок у верболозі -
Грайливо хвилька хвильку доганя;
Буланий кінь пасеться при дорозі -
Якраз хвилина вільна є в коня!
Приліг і я на свіжому покосі -
Нехай рука спочине від коси.
Чогось мені, залюбленому в осінь,
Так забажалось літньої краси.
Так закортіло райдуги і зливи,
І хвиль зелених в пахолоті трав.
Тоді б я став на всі віки щасливий
За світ оцей, що сам його обрав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344076
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Дощ