Так вчасно, безневинно, незупинно….
Ти втрапив на мої круті стежки….
Здалося, на хвилину – швидкоплинно.
Я просто наливала чай в чашки.
Беззахисна дивилася привітно,
Сховавши обережність під матрац.
Подумалось – мине. Та непримітно.
Складалися слова тобі в абзац.
Як добре, що ти є. Бо похвилинно.
Від я не хочу зовсім йти.
Люблю тебе, моя чужа людино,
Ще не було ріднішого, ніж ти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343684
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2012
автор: Анна Помаранська