Ото, Печоро, – листя вигрібай.
Сміття винось.
Рубай тихенько дрова...
Неділя вербна чи свята Покрова, –
терпи, поете, та про душу дбай.
Радій. Журись.
Солодкому й гіркому.
Ген журавлі прядуть посульську вись.
Ти неодмінно збудешся колись.
Сьогодні не потрібен ти нікому.
Якщо ж ти ще й поет-громадянин,
тоді ще більше можеш бути зайвим.
Бо правлять ще перевертні і зайди.
Й нахабно кажуть нам: ти не один.
2005
Олександр Печора
(Ромоданець)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343604
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА