Ми часто кажемо, що все погано,
Коханий покинув, грошей нема.
Що молодість наша проходить марно
І в голову стукає хмелю дурман.
А ти оглянися, а ти обернися,
Поглянь, скільки горя є на землі.
За вродою, щастям знов не женися,
Не зраджуй коханим, не зраджуй рідні.
А ти оглянися на хворих і бідних,
Як можуть вони в мінімальному жить.
Життя дороге, а доля тендітна,
Тому досить.Досить безглуздо так нить.
Поглянь на сирітку, поглянь на каліку,
Ми можемо все на світі змінить.
Допоки живі - мінятись довіку,
Довіку земного потрібно хотіть.
Поглянь на лелеку, що завжди вернеться
Додому, до свого пустого гнізда.
Для нього важливо лиш те, що діждеться
Він літечка красного. Земля ця свята.
Поглянь на ріку, що бруд вимиває,
Хоч кидає бруд той навколишній світ.
Та віру в майбутнє вона не лишає,
Спішить-поспішає багато так літ.
Поглянь на вкраїнську нашу природу,
Що кожного разу розквітне вона.
Живе-виживає не чувши турботи,
ЇЇ воскрешає ніжна весна.
Тому не жалій себе в сонця промінні,
Коли болить душа і серце ниє.
Бо зміни хороші, погані потрібні,
І доля від цього лише порадіє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343354
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Ніка Мельник