Любий, поглянь – краса,
Жевріють небеса –
Сяє Венера!
Люба, та що ти – ні,
Це ліхтарів вогні –
Просто химера.
Милий, поглянь – туман,
Наче молочний лан –
Як це чудово!
Мила, остигне чай,
На вулиці не скучай –
Змерзнеш обов’язково.
Рідний, в твоїх очах
Вогник поник, зачах…
Лиш темний холод…
Зникли у них зірки,
Що мали жить віки.
Душ розпач-голод…
Як же з одним крилом?
Але стає розлом
Глибоким яром.
І уже не лети –
Дві тектонічні плити
Не піднять в хмари.
Хочеш злетіти в вись –
Пильно ти придивись,
Що з крилом другим.
Навіть, якщо любов,
Впадеш – не встанеш знов,
Якщо не з другом.
На крило нарікать
Марно – що тут казать,
Як усі знають,
Що сильні два крила
Ластівки та орла –
Вдвох не літають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343341
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Innessanew