Кошлаті зорі реп’яхами
В безодні неба зачепились.
Понад деревами, дахами,
Зависли, наче задивились.
Щербатий місяць поміж них,
Здається безпричинно зблід.
Земля заснула, вітер стих,
На матовий прилігши лід.
Заснув, примерз і тишина,
Усе довкола оповила.
Верба дістать хотіла дна,
І гілля в воду опустила.
Замріялась, тепер терпить,
Закута льодом наче бранка.
Навіщо було так любить,
Купатись в озері щоранку.
Навіщо було так любить,
І задивлятися на вроду.
Адже кохання — лише мить,
Як кара, чи винагорода.
24.03.08 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2012
автор: Мирослав Вересюк