Тебе кохати крадькома,
Втирати сльози і жаліти…
Минуло літо і зима,
Розквітли і засохли квіти…
Тебе кохати крадькома,
Чекати, що колись прозрієш..,
Ти долю вибрала сама,
Чому від цього не радієш?
Тебе кохати, коли біль,
Мене на мить не покидає,
Коли який вже рік поспіль
Душа затерпла і страждає.
Минуло так багато днів…
З надривом в голосі питаєш:
«Чи я живу, так як хотів?»
Мені шкода, що ти страждаєш.
Живу не так, але життям,
Впиваюсь і навчився жити.
Колись прозрієш, та затям,
Вже буде пізно щось змінити.
14.04.2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2012
автор: Мирослав Вересюк