Забудь цю дорогу і очі забудь.
Забудь її тіло, усмішку.
Забудь, заклинаю ту мрію, забудь.
Вона з кимось іншим у ліжку.
Забудь, зачиняючи сотні воріт,
Забудь навіть через страждання.
Забудь той придуманий образ і світ,
Забудь нездійсненні бажання.
Придумано це і присвячено їй,
Заморено нею і вбито.
І роти упертості втратили стрій,
А душу - в помиїв корито.
Прощаю, прощаюсь і дякую Вам,
Що стільки для мене світились.
Не треба, спасибі, а далі я сам,
Бо й Ви вже від мене втомились.
Присвячено І.О.Ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343152
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2012
автор: Андрій Конопко