БЕЗ НАС НЕ ЗВІЛЬНЯТЬ УКРАЇНУ!

Нас  убивають  поодинці,
Смерть  виглядає  випадкова.
Лише  за  те,  що  українці,
Що  свої  звичаї  і  мова.

Загинув  Білозір  у  Львові,
І  не  здригнулась  Україна.
Співав  пісні  на  рідній  мові,
У  тім  була  його  провина.

Звідки  взялися  оці  пси,
Ці  кровожерливі  шакали?
Здавалося,    пройшли  часи,
Коли  за  слово  убивали.

Згадай-но,  як  у  них  рука,
Піднялась  на  страшне  безумство,
Повішали  Івасюка
І  видали  за  самогубство.

Згас  Симоненко,  як  свіча,
Бо  на  заваді  було  слово.
Вмер  від  побоїв  палача,
Побили  ніби  випадково.

Загинув  Стус  у  таборах,
За  Україну,  її  долю.
Кати  тремтіли,  мали  страх,
Та  не  зламали  його  волю!

Здавалося  -    пройшли  часи,
Та  це  не  можна  забувати.
Бо  знову  бродять  підлі  пси,
І  нас  продовжують  вбивати.

Лише  по  тому,  смерть  кому,
Була  потрібна  Чорновола,
Не  важко  зрозуміть  чому,
Вона  не  була  випадкова.

І  хто  віддав  команду:  Фас,
Гонгадзе  вбити  всім  відомо.
Але  за  дурнів  мають  нас
І  брешуть  нагло  і  свідомо.

В  Одесі  вбили  юнака,
Кого  ця  звістка  зачепила?
Максима  Чайку  смерть  така,
Теж  випадкова  підкосила?

Убили  просто  лиш  за  те,
Що  вболівав  за  Україну,
Любові  почуття  св”яте,
Йому  поставили  в  провину!

Отож,  яку  державу  нам,
Вдалося  ніби  збудувати,
Що  дозволяє  хижим  псам,
Нас  вибірково  убивати?

І  на  чиїй  сторожі  пси,
І  хто  намітив  нову  жертву?
Тому  ще  не  прийшли  часи,
Коли  природньо  можна  вмерти.

Тож  не  мовчи,  бо  загризуть,
А  виламай  кола  із  тину!
Без  тебе  псів  не  розженуть!
Без  нас  не  звільнять  Україну!
                                                       7.01.2011  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342890
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2012
автор: Мирослав Вересюк