Переходячи у 5–й клас,
Без вагань забрала нас,
Під своє крило опіки,
Ми ж були, ще зовсим діти,
І ростила й научала,
Ми так дружно поважали,
Свого класного керівника,
Ще й відмінного працівника,
Рік за роком пролітали,
Й ми випускниками стали...
День хвилиною промчався,
І ні в чім не завагався,
Ось закінчели вже школу,
Та журби налито в серце цілу гору,
Й потекла сумна сльоза...
А коли сталася біда:
4 червня в прекрасну погоду,
Машина зі скутером вирушила у дорогу,
Трагедія сталася страшна,
Забрала воне не одне життя,
І та найрідніша у школі людина,
Сиділа в машині, і раптом її
Почало крутити й кидати у боки,
Аж поки не стали синіми руки,
На місці померла із болем в очах,
Й зберігши усмішку свою на устах...
Провчила вона нас цілих 7 років,
Навчила любити людей з усіх боків,
Щоразу плекала любов до батьків,
А зараз лежить одна між могил,
Та хай спочиває із миром-її душа,
Хай піде до Бога в самі небеса,
Хай щастям жиє у раю на небі,
І світиться сонечком при потребі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342879
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2012
автор: А.Марта Він