Чому я Ужгород люблю?
Мені він зустрічі дарує.
Вгамує відчай, і жалю
Здається більше не існує.
Немає холоду і сліз,
Страху немає і стиду.
І розпач, що у душу вліз,
У поцілунках відведу.
Затерпне і пропаде біль,
В обіймах твоїх заховаю.
Гіркі сльозинки — наче сіль,
У поцілунках позбираю.
А на обличчі, уві сні
Заграє посмішка вродлива.
І стане затишно мені,
Що ти на мить була щаслива.
05.06.2008 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342656
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2012
автор: Мирослав Вересюк