В мене крадуть хижацтво рідну мову,
Щоб оніміла враз моя душа.
Щоб не могла сказати я пів слова,
Коли у серце увіткнуть ножа.
Щоб я скорилась опустивши руки,
І йшла у морок згубних їх бажань.
Забула і про силу слова й думки,
І рідного народу вічних знань.
Вони крадуть не тільки мову, й голос!
У пеклі палять вишитий рушник
(Нехай горить культура й злотий колос
Який колись в руках тримав хлібник).
На знищення культури та народу
Націлені подібні подання.
Без мови не народ ми, й нема роду,
І єдності, і братства теж нема.
Без неї солов’їної німі ми:
Юрба німих нікчем без права та без волі.
Чи хочемо ми бути ось такими?
Візьмемо ж в свої руки повід долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342501
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: Надія Маньковська