Математичні об’єкти усюди:
Хмари, кисень, очі Іуди.
Життя і те має форму –
Постійно обчислює норму.
Тут вектор ти, а там відрізок
(бува спадний від винних різок),
Які набиті алкоголем:
Смачним, дешевим, розчинним з горем…
Та все ж нікому не потрібний,-
Ти сам один собі подібний.
Бува знайдеш еквівалентність,
І.. Бац! Це не твоя валентність!
Це просто так. Життєва хиба.
Яка хвостом виля, як та риба,
А потім шок, бо це екстремум.
Та цей умовний. От цей супремум!
Бува збігаєшся до точки
(що аж викрутює всі почки),
А ця границя нескінченна.
І тоді твоя змінна нікчемна.
Та ще й Лобачевський придумав.
(Про важке життя напевне думав).
І все ж живемо як фрактали.
Циклічно час свій намотали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342387
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: owltime