Якось життя так закрутило,
Що не зумів я оглянутись,
Напевно доля це моя,
Й пора тепер вже схаменутись.
Нема про що мені жалітись,
Та все ж, десь, щось я пропустив,
Чи ту дорогу і те літо,
Я так крізь себе пропустив.
У голові бардак, на серці туга,
А на душі покошена стерня́,
З тобою ми навік, це велика правда,
Я тебе люблю, це маленька брехня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342219
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2012
автор: Джон Міцний